Новини

Представники громадськості Жидачівщини вшанують подвиг захисників Карпатської України

   karpatukr.jpg Завтра, 15 березня, в нашій країні відзначають 80-річчя створення Карпатської України.

 17 березня представники громадськості Жидачівщини, в рамках відзначення 80-річчя Карпатської України, побувають на Верецькому перевалі – на межі Львівщини і Закарпаття, поблизу с. Климець Сколівського району, де візьмуть участь у заходах із вшанування пам’яті захисників Карпатської України.

    Зазначимо, що березневі події в Карпатській Україні 1939 року були першою пробою сил розбудженого до життя й спраглого волі українського народу. Спротив „Карпатської Січі” не дозволив мадярським гонведам  (тодішнім союзникам німецьких нацистів) вмарширувати до Карпатської України парадним маршем так, як це зробили німці в Чехії та Моравії. Гонведам довелося здобувати Карпатську Україну з боями. Збройний спротив Карпатської України тривав довше, як спротив німецьким нацистам Голландії, чи навіть Франції. До речі, цей спротив був першим „стрілом у гітлерівську „нову Європу”. Цей спротив показав, що український народ готовий боротися  навіть за ворожої переваги й за всяких умов.

     „Чому Січ продовжує таку безнадійну боротьбу? Чому армія зустрічає стільки перешкод у зодобутті території, яку боронять вояки-аматори?” – запитувало здивовано тоді американське видання „Нью Йорк Таймз”, не знаючи, що прагнення волі додає українцям сил у нерівній боротьбі.     

    „Карпатська Січ” – це добровольці, які пішли на захист власної території, власної домівки, а пізніше на захист власної держави. Серед бійців „Карпатської Січі” були й представники Жидачівщини. Одним із лідерів наших краян у тих важких боях був член ОУН, уродженець с. Дуліби Жидачівського району Богдан Прокопів, котрий згодом став яскравим представником українського національно-визвольного руху, нагороджений УГВР Срібним Хрестом Заслуги, загинув у бою із більшовицькими окупантами 9 листопада 1948 у лісовому масиві неподалік Бібрки.

    Минулого року, 20 травня, синові Богдана Прокопіва -  Зеновію, дочці Ярославі та племіннику Богодару Баглаю (талановитий український бандурист) на сцені Жидачівського міського Будинку культури „Папірник” у зворушливій атмосфері вручили одну з найвищих нагород УГВР, якою відзначено славного сина Жидачівщини, захисника Карпатської України та визначного лідера українського національно-визвольного руху Богдана Прокопіва.

    У становленні Карпатської України візьме участь багато політиків доби Революції 1917-1921 років, багато представників молодої генерації українських націоналістів – ОУН.

   80 років тому, 14 березня 1939 року, о 5:00, угорські війська вступили на Закарпаття. Вони на той момент мали всю зброю штатної армії: легку стрілецьку зброю – гвинтівки, пістолети, важку стрілецьку зброю – кулемети; застосовували танки та танкетки; весь спектр артилерії. Коли українці відійшли за гірські райони, почали використовувати авіацію і далекобійну артилерію. Українці опинилися під тиском армії, яка була оснащена усім необхідним.

   На ранок 15 березня до Карпатської Січі приєдналося від 2 до 3 тисяч добровольців. Серед них були учні старших класів, студенти гімназій і духовних семінарій, колишні січовики, українські вояки чеської армії, поліцейські, прикордонники, фінансова охорона, жандарми. Відразу почалося захоплення зброї.

     Часто зараз нав’язують думку, що Закарпаття – це не зовсім Україна. Але один з законів, який був прийнятий 15 березня 1939 року у Хусті, визначав, що державним Гімном Карпатської України є «Ще не вмерла Україна…», державним прапором є синьо-жовний прапор, державним гербом є сполучення крайового герба – ведмідь у червоному півколі та чотири сині, три жовті півсмуги в правому півколі з національним гербом – Тризубом святого Володимира з хрестом на середньому зубі. І держава називалася Карпатська Україна. Не Транскарпатія, не Закарпатія, не Закарпатська область – Карпатська Україна.

    Кількість наших військ – три тисячі бійців (добровольців), розпорошених по всьому Закарпаттю, кількість угорців – 40 тисяч (регулярної армії), які концентровані на трьох основних напрямках і на кожному з них діють під єдиною командою, оснащені всім необхідним. Бої на Красному полі поблизу Хуста стали найзапеклішими, найбільшими. Саме їх називають Карпатськими Крутами. Там 300 українців, озброєні легкими кулеметами, гвинтівками, ручними гранатами, пістолетами, проти двох угорських регулярних батальйонів (більше 1000 вояків), які мали на озброєнні декілька танкеток, гармати, міномети, важкі кулемети, літаки.

    Серед українських добровольців було багато вояків Української Галицької армії, добровольці проривалися з Волині, Галичини. Східна Україна на той момент перебувала під владою СРСР і перетнути радянський кордон було майже неможливо, і про це ніхто не говорив. Ті, хто після цих боїв вижив, згодом пішли в УПА і почали  розбудовувати повстанську армію всюди, включаючи Крим, Кубань, Східну Україну. Бої українців тривали до 18-19 березня і в ці дні угорці відмовляться від компромісу, бажання брати полонених – вони почали застосування авіації, артилерії. Українці змушені були припинити організований опір. Хоча, за угорськими даними, бої ще триватимуть в окремих районах до 23 березня. А окремі партизанські загони діяли в важкодоступних районах Карпат аж до середини травня 1939 року.

14.03.2019, 17:18